Федір Калитка – розвідник із Комарівки

 З нагоди Дня воєнної розвідки України знайомимо із біографією одного із військовослужбовців-розвідників, який народився та прожив своє життя у с. Комарівка Білицької громади – Федором Юхимовичем Калиткою, а також із його дивним двором.

 Федір Юхимович Калитка (1900–1975) – людина непересічної долі, яку переповіли його племінниця Віра Іванівна Новицька (дів. Калитка) та внучата племінниця Олена Михайлівна Петрович [2] і доповнили скупі дані архівних джерел.

Юхим Якович та Василина Петрівна Калитки у своєму будинку.

Федір народився в заможній родині Юхима Яковича та Василини Петрівни Калиток в с. Комарівка Чорбівської волості Кобеляцького повіту. Історично це село було засноване втікачами з Правобережжя під час турецької навали на Чигирин в 1672 р., що за згодою Біицької сотенної канцелярії оселилися на землях сотні.

Будинок Калиток збудований в 1925 р. Фото 1941-1943 рр.

Родина Юхима Калитки з 1925 р. мешкала у просторому будинку, збудованому на місці старої хати, і мала вітряк. Окрім Федора, в 1910 р. також народився син Іван. У 1923 р. у власний спеціально збудований дім переїхала сім’я Федора Юхимовича – дружина Лукія Володимирівна та донька Олена (померла від хвороби в п’ятирічному віці). Перед цим, в роки визвольних змагань 1917–1921 рр. Федір Юхимович воював на боці більшовиків, але у відповідних архівних фондах з Кобеляччини про нього не згадується. Повернувся до серпня 1922 р., коли родина згадується серед членів громади Михайлівської церкви у Комарівці [1, арк. 20]. За списком релігійної громади Федору Юхимовичу та його дружині було 23 роки, Юхиму Яковичу - 52, а Василині Петрівні - 53 роки.

Вітряк Юхима Яковича Калитки (стоїть на другому поверсі) в околицях Комарівки.
Фото 1920-х рр.

Іван Юхимович Калитка. 1930-ті рр.

За словами родичів, Федір Юхимович часто надовго зникав. Усі знали, що він «мандрував». У колгосп не вступав. По селу жартували – «тому, що в лакованих туфлях, фетровому капелюсі і шевйотових штанях не до лиця». Але вдома він мав фотоапарат, патефон, власну радіостанцію та велику бібліотеку. Крім того у сільському клубі Федір Юхимович ставив вистави. Вільно володів іноземними мовами: німецькою, польською, чеською та болгарською. До речі, фото комарівської церкви, зроблене ним, – єдине відоме зображення цього храму. Воно збереглося лише тому, що Ф. Калитка мав звичку роздавати фотографії односельцям. В 2011 р. за цим фото комарівську церкву намалював заслужений художник України Юрій Іванович Пацан.

Федір Юхимович Калитка вдома. 1937 р.

З фотоальбомів Федора Калитки.

З фотоальбомів Федора Калитки.

Афтограф Федора Калитки на книзі з його бібліотеки.

Гармошка Федора Калитки, виробництва братів Кебрле (Чехія, м. Горовіце).

Федір Калитка та невідома в театральному вбранні.
Постановочне фото часів німецької окупації.

Михайлівська церква в Комарівці.
Фото Ф.Ю.Калитки, 1929/1930 рр.

У роки німецької окупації Федір Юхимович Калитка працював у Кобеляках на радіовузлі в німців. Влітку 1943 р. вночі він прийшов додому, повідомив матері про «провал» і про необхідність тікати за лінію фронту, що наближався. Він попросив для легенди взяти з собою маленьку племінницю Віру. Мати відмовила. Долучившись до червоної армії воював розвідником. Про завння і нагороди наразі нічого не відомо, тільки що повернувся із пораненням.

Невідомі німці на схилі "Кунівської гори" над Ворсклою.
Фото Ф.Ю.Калитки, 1942-1943 рр.

У 1946 р. Федір Юхимович віддав більшу частину власного будинку для потреб церковної громади. Тим часом садибу він обсадив алеями, збудував фонтани та паркові скульптури: орла, лева, пісяючого хлопчика.

Церковна громада квартирувала в хаті Калиток до 1949 р. Внучата племінниця Олена Петрович розповіла: «Після німецької окупації, коли дали дозвіл молитися, під церкву в с. Комарівка з 1946 по 1949 рр. більшу частину своєї хати надав в користування Федір Юхимович Калитка. У вікно з причілка, що виходить на шлях, він встановив двері, це був вхід до церкви. Велика кімната стала приміщенням для тих, хто молився. Під вівтар була виділена ще одна маленька кімната, з якої спочатку був вихід в сіни, але ці двері зачинили. Для хазяїна будівлі залишилась кімната з піччю, з сіней в цю кімнату встановили окремі двері. Федір Юхимович на території свого двору зробив доріжки, поставив лавочки, квітники, посадив багато лип. З 1949 року церковниками була куплена окрема хата під церкву на протилежному краї с. Комарівка. Але Федір Юхимович не припинив працювати над створенням парку. Потім ним були зроблені фонтани – пісяючий хлопчик, як у Брюсселі, лежачий лев, з пащі якого текла вода. Встановлена скульптура орла, який спіймав зайця…».

Садиба Федора Калитки у Комарівці. Передвоєнні роки.

Федір Калитка у дворі. 1950-ті рр.

Алеї у дворі. 1950-ті рр.

Федір Калитка біля фонтану. 1950-ті рр.

Вітряк у дворі. Фото 1930-х рр.

Федір Юхимович помер у жовтні 1975 р. та похований в Комарівці. Про його службу чи нагороди ви не знайдете на різноманітних інтернет-ресурсах присвячених Другій світовій війні. Єдиний запис повідомляє, що Федір ЮхимовичКалитка 1901 р.н., рядовий 77 полку 80 стрілецької дивізії 12 січня 1945 р. вибув до евакуаційного шпиталю 6058. Але про цю службу опосередковано може говорити те, що екстравагантність Федора Юхимовича Калитки не зазнавала утисків від влади. Вітряк та дивні скульптури у подвір’ї Калиток простояли до 2008 р.

Федір Калитка на прогулянці. 1950-ті рр.

Скульптури у дворі Федора Калитки. 2000-ні роки.

Занедбаний вітряк. 2008 р.

Хата у запустінні. 2008 р.

Колись охайний двір.

Джерела

1. Устав и списки членов религиозной общины при Архангело-Михайловской церкви села Комаровки, Кобелякского уезда, Полтавской губернии. 30.08.1922 р. // ДАПО, ф. Р-1503, оп. 2, спр. 101. – 21 арк.

2. Фотографії з родинного архіву О.М.Петрович.

 

Євгеній Калашник,

директор Білицького краєзнавчого музею