Завдяки пошуковій роботі полтавського географа та краєзнавця Леоніда Булави було встановлено день народження архівіста Івана Івановича Ліщини-Мартиненка. Уродженець білицької Федорівки, син дворянина та земського гласного, отримавши високу освіту він обрав фах архівіста і став просвітником. Іван Іванович народився 27 березня 1883 р. і ця публікація є першим його вшануванням з цієї нагоди.
18 січня 1942 року з Харкова до Кельну вирушив перший ешелон з українським остарбайтерами. На той час молодь, яку спонукала багата агітація, ще добровільно, їхала до Німеччини на заробітки. Загалом за роки Другої Світової війни з України було вивезено понад два мільйони осіб, які працювали в сільському господарстві, гірничодобувній і металургійній промисловості та на воєнних заводах.
24 серпня Україна відзначає День незалежності під
російськими обстрілами. На фронті кількасотлітній ворог відбирає життя та
здоров’я кращих українців і українок – людей, для яких дороговказом у житті є
не примат особистого комфорту, не жага наживи, не хутірське «моя хата з краю»,
а цілком осмислена, державницька позиція. Як повелося патетично підкреслювати –
«проливають кров, не пролиту у 1991 р.»
Тоді, наприкінці 1980-х років, українці теж тримали передову лінію. Чинили спротив комуністичному божеству, плекали надію на вільну, суверенну Україну, а головне, боролися за неї. Дійсно безкровно, мітингуючи, голодуючи, і створюючи закони нової епохи, орієнтуючись на добробут і благо цілої нації, давньої і відомої світу нації.
Серед будівничих майбутньої України в той час опинився вчитель музики з Біликів, Володимир Дмитрович Годзенко. Перебуваючи у проводі патріотичних сил Полтави і Полтавщини, він брав активну участь у подіях 1989 – 1991 р. Зберіг активну громадянську позицію і потому, працюючи керівником Управління культури Полтавської ОДА та у Полтавському краєзнавчому музеї ім. В. Кричевського. За 30 років після подій Володимир Дмитрович передав до фондів Білицького краєзнавчого музею матеріали, що висвітлюють час становлення української незалежності. Це листівки, плакати, відозви, преса, а також особисті речі. Прийде день, і після нашої Перемоги у сьогоднішній війні ці експонати займуть своє місце у експозиції Білицького краєзнавчого музею, переказуючи про славні часи. А сьогодні пропонуємо ознайомитися із ними у формі віртуальної виставки.
Сумна
звістка прийшла від Михайла Васильовича Бордунова. 29 липня цього року, на
88-му році життя, помер історик, етнолог, відомий африканіст, доктор історичних
наук Юрій Михайлович Кобищанов. Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким,
колегам.
5 серпня 1937 року вступила в дію постанова «Про антирадянські елементи». Це ознаменувало початок Великого терору – наймасовішої, за Радянського союзу, «чистки» суспільства від «елементів», які не годилися для будівництва комунізму. Репресії відбувалися в усіх регіонах і торкнулися усіх без винятку верств населення. Протягом 15 місяців «спецоперації», за підрахунками дослідників, у державі розстрілювали близько 1 000 осіб на добу. Загалом, за політичними звинуваченнями було розстріляно, відправлено на заслання або депортовано понад два мільйони громадян. «Бутівський полігон», «Соловки», «Сандармох», «Биківня» – стали власними назвами, що втілили у собі жах одних та підлість інших учасників терору.
До 80-х роковин, постановою Верховної Ради України, дату 5 серпня було оголошено Днем пам’яті жертв Великого терору.
