Білицька старовина: Білики і археологи

15 серпня в Україні відзначається День археолога. Неофіційно, цей день святкують з 1940-х років. День народження археологині Тетяни Сергіївни Пассек, День народження Буцефала – версій походження свята декілька. Але, лише в Україні ця дата введена на офіційному рівні, указом президента В.А. Ющенка № 694/2008 від 6 серпня 2008 р.

Присвячуємо цьогорічному Дню археолога історіографічний нарис про археологічні дослідження на території Білицької громади.

   Найдавніші задокументовані згадки про пам’ятки археології у Біликах та їх околицях можна віднести до 1731 р. Доповідаючи про втрати від татарського набігу мешканці Білицької сотні називали у якості топографічних орієнтирів, Могил, кургани та майдани. У скаргах згадуються Довбнина Могила, Дякова, Зозулина, Казиродова, Масичева, Полковнича, Проскурині Могили, у Біликах на Горі, Розкопана, Хренова, Чорнобаєва Могили та інші¹.

Але історія археологічних досліджень у регіоні починається у кін. ХІХ ст. Вперше старожитності білицького краю потрапляють у науковий обіг в матеріалах анкетування Центрального статистичного комітету 1873 р.². У зведенні про кургани Полтавщини Л.В. Падалки знаходимо відомості про кургани поблизу сс. Комарівка та Кунівка³.

В.Г.Ляскоронський

Початок археологічних досліджень у Біликах пов’язаний з іменем Василя Григоровича Ляскоронського. На початку ХХ ст. він вперше картографував та детально описав козацьку фортецю у Біликах. Дослідник локалізував залишки укріплень і здійснив їх обміри. Ці роботи проводилися на вимогу підготовчих комітетів археологічних з’їздів. Білицькі матеріали були включені до праці опублікованої в «Трудах ХІІІ археологического съезда в Екатеринославе»: «Городище помещается на высоком, вдающемся в речную долину, мысообразном выступе, омываемому с трех сторон течением р. Ворсклы. По своим очертаниям Беликское городище представляет форму не совсем правильного овала, окаймленного почти со всех сторон довольно хорошо сохранившимся валом и рвом, которые уничтожены только в той части, где находится въезд в городище: здесь вал и ров уничтожены для расширения площади, на которой помещается церковь. Диаметр городища по длинной оси, имеет около 170, а по узкой – от 120 до 150 саж. Высота вала, в общем, около 3 или 4 саж., считая от основания рва, но местами она почти вдвое выше. Глубина рва до 1 – 2 саж., при ширине от 3 до 7 саж.»⁴.

Також, В.Г. Ляскоронський відмітив намятки на Васюриній Горі та на південній околиці самих Біликів: «На конце холма на котором расположено Беликское городище, находится 2 кургана, а к югу от них – курган-майдан с двумя расположенными близ него курганами, из которых один больших размеров»⁵.

М.О.Макаренко

Опис білицьких укріплень знаходимо у виданій буремного 1917 року праці М.О. Макаренка «Городища и курганы Полтавской губернии», яка спиралася на матеріали згаданого вище анкетування: «Городок внутри м. Белики; в длину = 300, в шир. 112, и в окр. 500 саж.; кругообразный; поверхность ровная под постройками; на высоком месте, недалеко от Ворсклы; валы и рвы с Ю. З. и С.; длина валов = 361, шир. = 2 саж.; входы с З. и С. Городок, по преданию, сооружен Запорожцами от набегов на них татар, ляхов и др. народов; о раскопках и находках ничего не известно»⁶.

За Радянського Союзу проводяться головним чином археологічні розвідки. У жовтні 1922 р. селище відвідав археолог Михайло Якович Рудинський. Ним були оглянуті старовинні церкви у Біликах та прилеглій Комарівці. Михайло Якович наголошував на виключній цінності барокового іконостасу білицької Покровської церкви та крайній необхідності його збереження⁷. У Біликах були виявлені дві кахлі датовані XVIII ст. та, віднесені дослідником до палеонтологічних знахідок, фульгурити⁸. Нажаль, знахідки вченого, передані до Полтавського краєзнавчого музею, втрачені під час пожежі 1943 р.⁹

М.Я.Рудинський

Напередодні Другої світової війни Білики відвідував музейник із Полтави Микита Андрійович Стан. Ним були зняті обміри курганів згадуваних В.Г. Ляскоронським. Також наведені наступні дані щодо решток фортеці: «Довжина 600 м, ширина 225 м, округле, загальна довжина валів 726 м, ширина 4 м. Входи зі Сх. та Зх.» Був відмічений незадовільний стан збереженості пам’ятки, зокрема руйнація східної лінії укріплень¹⁰. Досить неоднозначне повідомлення М.А. Стан залишив про знахідки «ліпної, зрідка іноді пригладженої кераміки з мало відігнутими на зовні вінцями»¹¹.

В узагальнюючій монографії присвяченій ранньослов’янській пеньківській культурі О.М. Приходнюк згадує пам’ятки з її ареалу в околицях Біликів. Світланою Павлівною Юренко, у 1978 р., біля с. Прогрес було досліджено одну напівземлянку, та виявлено кераміку пеньківської культури у с. Кунцеве¹².

М.А.Стан

Полтавськими і київськими археологами, на території Білицької фортеці фіксувалися поодинокі знахідки києворуського часу – у 1971 р. кераміка була виявлена Г.О. Сидоренко, 1986 року О.Б. Супруненком крім кераміки були зафіксовані давньоруські рибальський гачок, шиферне пряслице, литий свинцевий ґудзик¹³, у 1992 р. О.В. Сєровим у північно-східній частині фортеці також фіксувалася кераміка ХІІ – ХІІІ ст.¹⁴. О.В. Сєров висунув гіпотезу, що селище Білики виникло у ХІІ ст., як елемент ворсклинської оборонної лінії Полтава – Решетники – Нові Санжарі – Білики, що захищала край від набігів степовиків-половців¹⁵.

У Довіднику з археології України по Полтавській області, що побачив світ у 1982 р., фіксувалися знахідки поблизу Біликів кам’яних молотів доби бронзи, та повідомлялося про групу курганів в околицях селища¹⁶. У Чорбівці та поблизу с. Прогрес зафіксовано селища черняхівської культури¹⁷.

Г.О.Сидоренко

    У 1984 р., на північно-західній околиці Біликів, в зоні будівництва зрошувальної системи, Новобудівною експедицією Полтавського краєзнавчого музею, під керівництвом Любові Миколаївни Лугової, було досліджено два кургани епохи бронзи¹⁸. Курган 1 висотою 0,8 м та діаметром 50 – 42 м, витягнутий по лінії північ-південь зі зміщеною до північного краю вершиною. У насипу було досліджено рештки невеликого вогнища-тризни, виявлено багато орнаментовану чашу та 6 однотипних зібганих на боці поховань носіїв культури багатоваликової кераміки, або бабинського культурного кола (XX – XVI ст. до н.е.). Поховання №3 супроводжувалося двома браслетами з зеленкувато-голубих дворіжкових скло пастових намистин на зап’ястках померлого. Поховання №4 супроводжували амулети з іклів хижака в області пояса. Курган 2 висотою 1,5 м та діаметром 70 м був частково зруйнований скотомогильником білицького відгодівельного комплексу у 1970-х рр. У ньому було досліджено 3 одиничних і одне колективне поховання. У насипу виявлено ліпний горщик ямної культури. Виявлені комплекси могильника було віднесено до ямної культури (Курган № 2) та раннього періоду культурного кола Бабине (Курган № 1). Окремі знахідки з цих розкопок представлені в постійній експозиції Полтавського краєзнавчого музею ім. В. Кричевського.

С.П.Юренко

У 1981 – 1984 рр. лівий берег р. Ворскла від с. Крутий Берег до с. Білики обстежувався експедицією Українського товариства охорони пам’яток історії та культури та Полтавського краєзнавчого музею. В околицях Біликів були виявлені матеріали бондарихинської культури бронзової доби, та третьої чверті І тис. н.е. – слов’янського часу¹⁹.

З 24 липня по 30 серпня 1986 р. розвідкові роботи у нашому регіоні проводилися загоном Полтавського краєзнавчого музею та секції пам’яток археології Полтавського обласного управління УТОПІК під керівництвом Олександра Борисовича Супруненка у складі Слов’яно-руської лівобережної експедиції Інституту археології НАН України. Археологічними розвідками були охоплені сс. Білики, Бутенки, Галі, Жуки, Кунівка, Ліщинівка на лівому березі Ворскли та правобережні села – Жирки, Кустолові Кущі, Чапаєве (нині Степове), Чорбівка. У Біликах було обстежено та картографовано курганну групу на південно-західній околиці та уточнено дані В.Г. Ляскоронського. В ур. Озеро зібрано одиничні фрагменти кераміки епохи середньої та пізньої бронзи. Поблизу с. Жуки в ур. Кут обстежено групу з 6 курганів. На південь від с. Галі, на невисокому мису другої надзаплавної тераси виявлено селище черняхівської культури, на якому було зафіксовано фрагменти ліпної та гончарної кераміки, а також уламки пізньоантичного посуду. Поблизу с. Галі також було зібрано кераміку доби бронзи та раннього заліза. На розорюваному полі поблизу с. Ліщинівка загоном було обстежено групу курганів з 4 насипів, також 2 кургани було виявлено на околиці с. Кунівка. У с. Кустолові Кущі було виявлено курган, різночасове поселення культур енеоліту (дніпродонецька, ямково-гребінцевої кераміки), бронзи (бондарихинська). зібрано кераміку доби енеоліту-бронзи, матеріали доби неоліту та Київської Русі в кутку Мильківка. Енеолітична кераміка, матеріал передскіфського та скіфського часу а також пеньківської культури ранніх слов’ян виявлено в кутку Ісаївка. Варто відмітити знахідки бронзового скіфського наконечника стріли та уламків кам’яної сокири-молота. З околиць с. Жирки походить біконічне пряслице, кременевий вкладень-трапеція, фрагменти покришки та денця, що належали посудині києворуського часу, підокругла скребачка, крем’яна сокира, на південній околиці зафіксовано уламки посуду пізньоямного часу²⁰.

Л.М.Лугова

У 1992 р. городище у Біликах обстежував археолог О.В. Сєров. Про укріплення фортеці ним було залишене наступне повідомлення: «В селе Белики Новосанжарского района, ниже по течению от Новых Санжар, обнаружено ранее неизвестное городище позднесредневекового времени. От него сохранились валы, высотой до 2,5 м и ров, шириной до 10 м. Валы на значительных участках уничтожены, так что конфигурацию его определить не удалось. По топографии, на месте средневекового городища, можно предположить расположение и древнерусского, но для этого необходимо провести более углубленные исследования»²¹.

У 2008 р. Білицьку фортецю обстежували Ю.В. Погода разом з кобеляцьким краєзнавцем Ю.О. Попругою. Матеріали опубліковані в монографії «Полтавская баталия: Крепости и герои»²².

О.Б.Супруненко

У серпні 2007 р. територія Білицької селищної та новоутворених Жуківської та Кунівської сільських рад обстежувалася експедицією Центру охорони та досліджень пам’яток археології Управління культури Полтавської ОДА. Розвідковими роботами було виявлено курганні групи поблизу сс. Рубани, Фрунзе (на сьогодні Мирне), Колісниківка. Також були обстежені відомі пам’ятки поблизу сс. Галі, Кунівка, Ліщинівка. Основну увагу було приділено картографуванню Білицької фортеці XVII – XVIII ст. ²³ З тих пір козацька фортеця становить туристичну родзинку Біликів.

О.В.Сєров

Археологічні дослідження території Білицької громади продовжуються і на сучасному етапі. У 2021 р., директором полтавського Центру археології В’ячеславом Вікторовичем Шерстюком, було обстежено рештки церковного некрополю Преображенської церкви. Він залишився після перенесення церкви у 1869 р. до Дрижиної Греблі і руйнується зсувом берега Ворскли.

Військовий стан, запроваджений 24 лютого цього року приніс свої знахідки. Знаряддя кам’яної доби, фрагменти керамічного посуду бронзового та раннього залізного віку було виявлено в ході будівництва оборонних споруд сил ТрО на території громади. Однак, цю інформацію з міркувань безпеки, буде надано згодом. Дякуємо за небайдужість археологу з Кам’янця Подільського, кандидату історичних наук Павлу Олександровичу Нечитайлу.

У планах Білицького краєзнавчого музею на найближчий час видання Зводу пам’яток археології Білицької територіальної громади. Згадана нами невелика кількість об’єктів буде розширена ново виявленими пам’ятками. Отже відаємо з Днем археолога колег та всіх причасних!

В.В.Шерстюк. Обстеження некрополю Преображенської церкви. 2021 р.

Джерела та література:

1. ЦДІАК, ф. 94, оп. 2, спр. 32. – арк. 82зв.,83зв., 87зв., 88зв., 90зв., 91зв., 94зв., 97зв., 98, 102зв., 104зв., 108, 118зв., 120.

2. Макаренко Н. Городища и курганы Полтавской губернии (Сборник топографических сведений). – Полтава: Изд. ПУАК, 1917. – с. 10.

3. Кулатова І.М. Статистичне зведення про кургани Полтавщини Л.В. Падалки // Археологічний літопис Лівобережної України. – Полтава: Археологія, 1997. – № 1-2. – с. 115.

4. Ляскоронский В.Г. Городища, курганы и длинные (змиевые) валы по течению рр. Псла и Ворсклы // Труды XIІІ археологического съезда в Екатеринославе. – Москва: Изд. МАО, 1907. – Том І. – с. 190, рис. 43.

5. Там само. – с. 190 – 191.

6. Макаренко Н. Вказана праця. – с. 10.

7. Рудинський М.Я. Результати екскурсії в Кременчуцький та Кобеляцький повіти 20.ІХ – 29.Х.1922 р. (доповідь Полтавському науковому товариству) // Археологічний літопис Лівобережної України. – Полтава: Археологія, 2003. – №№ 2/2002-1/2003. – с. 24 – 25.

8. Там само. – с. 26.

9. Там само. – с. 29.

10. Стан М.А. Щоденник шлюпочного походу гуртка юних туристів 26-ї НСШ (м. Полтави), 1941 // Науковий архів ПКМВК. – Спр. 03-8/1. – арк. 8; Стан М.А. План науково-дослідних робіт шлюпочного походу 26-ї НСШ. Список об’єктів огляду, 1941 // НА ПКМВК. – Спр. 03-8/2. – арк. 4.

11. Стан М.А. Щоденник… – арк. 8 – 9.

12. Приходнюк О.М. Пеньковская культура (Культурно-археологический аспект исследования). – Воронеж: Воронежский ун-т, 1998. – с. 146 – 147.

13. Супруненко О.Б. Про давньоруські центри Нижнього Поворскля // Археологічний літопис Лівобережної України. – Полтава: Археологія, 1999. – № 1. – с. 26.14. Мироненко К.М. Давньоруські поселення Нижнього Поворскля // Археологічний літопис Лівобережної України. – Полтава: Археологія, 1998. – № 1-2. – с. 67.15. Сєров О.В. Інформація про розкопки давньоруського городища в ур. Мажари на території смт. Нові Санжари Полтавської обл. в 1992 р // НА Центру охорони та досліджень пам’яток археології Управління культури Полтавської ОДА. – ф. 1, спр. 53. – арк. 2.

16. Сидоренко Г.О., Махно Є.В., Телегін Д.Я. Довідник з археології України. Полтавська область. – Київ: Наукова думка, 1982. – с. 51.

17. Там само. – с. 52, 56.

18. Лугова Л.М. Кургани епохи бронзи поблизу селища Білики у Поворсклі // Археологічний літопис Лівобережної України. – Полтава: Археологія, 2003. – 2002 / № 2 – 2003/ № 1. – с. 64 – 69.

19. Гольник Л.В. О разведках в Поворсклье // Охрана и исследование памятников археологии Полтавщины: Обл. науч.-практ. семинар 22-23 января 1988 г. – Полтава: Изд. ПКМ, 1988. – С. 25 – 26.

20. Супруненко О.Б., Гавриленко І.М. Отчет о разведках в Нижнем Поворсклье и Поорелье в 1986 г. (Полтавская область) // НА ЦОДПА, ф. 1, спр. 49. – арк. Арк. 13-14, 15, 18, 60-61, 62; Супруненко О.Б., Гавриленко І.М. Альбом к Отчету о разведках в Нижнем Поворсклье и Поорелье в 1986 г.(Полтавская область) // НА ЦОДПА, ф. 1, спр. 50. – рис. 22, 23, 24 – 27, 28, 29, 118 ,123, 128; Супруненко О.Б. Матеріали до археологічної карти нижнього Поворскля // Пам’ятки археології Полтавщини: Зб. наук. ст.: – Полтава: Вид. ПКМ, 1991. – с. 33, 36, рис. 3.2, 3.5-9, 4.3, 8.14, 9.7.

21. Сєров О.В. Інформація про розкопки давньоруського городища в ур. Мажари на території смт. Нові Санжари Полтавської обл. в 1992 р // НА ЦОДПА. – ф. 1, спр. 53. – арк. 5.

22. Погода Ю.В., Иванюк Я.Г. Полтавская баталия: Крепости и герои. – Москва: Объединенная редакция МВД РФ; Кучково поле, 2009. – 384 с.

23. Калашник Є.С. Звіт про археологічні розвідки на території Кобеляцького району з підготовки археологічної частини «Зводу пам’яток історії та культури» по Полтавській області у 2007 році. – 71 арк.

Євгеній Калашник,

директор Білицького краєзнавчого музею